Де вона,коли так потрібна?

Де вона? Де підтримка?Вона так потрібна,а її не має! Інколи у мене відчуття,що я самотня..інколи так хочеться щоб хтось підтримав,але я сама відштовхую друзів,які намагаються підтримати..Це в мене з дитинства,я ніколи не любила щоб мене жаліла. Не знаю це добре чи погано?Ніхто не розуміє..а в чому причина? чому я не хочу ні з ким говорити?чому відштовхую всіх? так це через нього..
Ми познайомились в неті, він симпатичний- перша моя думка! Перша зустріч наша,він розповів про себе! Нічого не памятаю,я дивилась на його очі,в нього неймовірні очі,а яка усмішка..про таку мріяти тільки..! Милий,хороший …і ще багато чого,а ще він так дивився на мене* ніколи не забуду..Сімя не бідна..Я прийшла з нашої зустрічі замріяна,який він…Він не такий..як..! Йой..я була на сьомому небі від щастя, я заснути не могла..постійна моя усмішка на лиці,я не могла й слова сказати друзям..я просто усміхалась..і дивилась на небо) хех .В мене було враження,нібито я попала в казку..Наступна наша зустріч, він зустрів мене з квітами,маленькі розочки* він запросив в кафе.там дуже красиво,познайомив з друзями, з сестрою та її хлопцем ..він обнімав..а потім……………………….те чого не сподівалась,поцілунок* я не знала,що робити..я просто усміхнулась,він усміхнувся мені у відповідь,потім сильно,прижав до серця..цілий вечір ми просиділи в обнімку..вони багато всьо замовляли і коли принесли рахунок я була здивована,сума не мала.. за все заплатив він та його сестри хлопець..Але він не показував що у нього мільцони грошей,він був скромним..та і є.. потім на фільми ходили,хоча фільми й не дивились)* Ми почали зустрічатись,кожен вечір я приходила ніби з казки,замріяна,закохана..
Пройшовши час він мені повідомляє що летить ненадовго в Грецію. Залишається 3 дні до його відїзду,а від нього ні слуху ні духу…два дні не дзвонить, я дзвоню а він за компютером,він забув..І ось останній день ми амємо йти гуляти.,але він не дуже хочить..ось що роблять з людьми компютерні ігри!
Я була просто шокована..як дівчина,закрилась в кімнаті,розревілась..сьогодні день,як він поїхав! Сьогодні ні разу не подзвонив….
А я сижу і пишу все це! нікому ні слова..тільки найкраща подруга знає,вона підтримала..! Але я постійно думаю про нього,мені все нагадує його..А в думках,а якщо…а якщо…ну може він просто замучений від перельоту..ні ,він забув..ну ясно….Блін що я мелю! Каша в голові,нічого не розумію,але я себе преконую ,що
все добре,що він приїде і все буде добре! Але все менше віриться…надія не покидає..може я просто накручую себе..! Але треба тверезо дивитись на ситуацію, подзвонить,значить не байдужа..та якщо тишина.самі розумієте..! Дивно стільки всьо радила..бути розумною,бути реалісткою..а сама) але я все ж розумію ,що я для нього очерідна дівчинка,яка замріялась..яка на секунду повірила в казку* в принца..в нього!
А знаєте що скажу, казки які нам розказували їх не буває,не буває того принца..В цьому світі потрібно полягатись тільки на себе..і дивитись кому віддаєш своє серце..!
Можливо розвішати табличку,віддам серце в хороші руки!
Що ж це я.. я ще вірю в те що в нас все буде добре..надія помирає остання