Не знаю ардіти чи сумувати?

Сьогодні проснулась з усмішкою на лиці..він подзвонив, він вибачився,що не телефонував..Сказав що любить та скучає,і дуже шкодує що ми не погуляли перд його відїздом, так і в правду шкода..
Погода жахлива,як хочеться сонця..а за вікном лиє дощ,хмари затянулись на все небо..сонця навіть не видно..!Жахливе літо,це вже липень..а таке враження нібито після закінчення школи пройшла всьо 2 тижні..Час летить швидко!
І погуляти не можливо..сидіти цілий день вдома,що ж…Хіба що,якщо повезе ,хмари розсіються і сонечко освітлить своїм промінням землю)..
Інколи таке враження, коли ти хочеш нормально погуляти так погода жахлива, а як з дому виходити не хочеться,так вона прекрасна…!
Що робити? Це тільки ранок,а я вже не можу сидіти в закритому приміщенні..! Але іншого виходу немає..
Що ж буду сидіти за компютером,з чашкою чаю і кусочком смачного пирога..!